Визначено рівень сформованості та якісної своєрідності музично-естетичної культури. Розкривається вплив виділених факторів у системі формування музично-естетичної культури. Зроблено аналіз педагогічного змісту процесу формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах дитячих дозвіллєвих колективів.

Визначено та обгрунтовано зміст та структурні компоненти музично-естетичної культури молодших школярів (інформаційний, почуттєво-емоційний, комунікативний), критерії та рівні сформованості музично-естетичної культури, а також педагогічні умови її формування у молодших школярів під час дозвілля. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено та впроваджено у практику цілісну методику організації музично-естетичної діяльності дітей у клубному об'єднанні на основі розвитку їх творчо-пізнавальної активності.

Розглянуто роль сприйняття у процесі формування музично-естетичної культури молодших школярів. Зазначено, що проблема сприйняття передбачає як багатоаспектність розглядання, так і комплексний підхід до її цілісного вивчення. Окреслено різні підходи щодо природи сприйняття, які дають підстави зробити висновок: сприйняття є неодмінним етапом пізнання та складовою практичної діяльності особистості. Визначено деякі особливості художнього сприйняття як специфічного виду художньо-практичної діяльності. Охарактеризовано музичне сприйняття дітей молодшого шкільного віку з урахуванням їх вікових і пcихологічних особливостей: перевага сенсомоторного характеру музичного сприймання, поверхове сприйняття музичних звучань та їх слухове розрізнення, досвід спілкування з музикою, який набувається під впливом сім'ї, залежність внутрішньої діяльності щодо переосмислення власного емоційного та інтелектуального досвіду від спрямованості особистісно-рефлексійного ставлення до мистецтва. Розкрито значущість педагогічного керівництва процесом формування музично-естетичної культури молодшого школяра.

Розглянуто проблему невідповідності реальної підготовки випускників ВНЗ культури і мистецтв до практичної діяльності (кваліфікованого керівництва вихованцями середніх спеціальних закладів). Проаналізовано різні підходи до тлумачення поняття "готовність до педагогічної діяльності" у контексті зазначеної проблеми. Охарактеризовано основні компоненти якостей, що складають структуру "готовності", а саме: мотиваційний, пізнавальний, вольовий, емоційний і операційний. Висвітлено динамічний і структурний аспекти процесу формування зазначеної готовності. Акцентовано увагу на інтеграції виконавства й одержання спеціалізації педагога, що має прояв у педагогічно-виконавській майстерності.